Добровеличківський край багатий на історичні події. Тут залишили сліди свого перебування десятки племен та народів.Заселення краю розпочалося за доби неоліту. Підтвердженням цьому є виявлені на території району залишки поселення трипільської культури IV – III тис. до н.е. (урочище “Балка Куца” Федорівської сільської ради).Десятки курганів – результат перебування на нашій території племен скіфів та інших кочових народів.На цих землях формувалося основне ядро протослов’янських племен. До XIII століття край входив до складу Київської Русі, пізніше підпав під владу Великого Князівства Литовського. Влітку 1362 року між селами Добрянкою та Тишківкою в урочищі "Татарка" відбулася перша переможна битва війська литовського під керівництвом князя Ольгерда з татарськими ордами.

    Могутньою опорою краю стала Запорізька Січ. Так, вже наприкінці XVI – початку XVII ст. кордони козацьких земель досягли берегів Чорного Ташлика і Синюхи.

    За реєстром Запорізького війська 1756 року значиться, що на території краю розміщувався курінь Величківський, який складався з 358 чоловік – вихідців з місцевих поселенців.

   З 1754 року край відомий як місце розташування Новослобідського козачого полку, сформованого за указом 14 травня 1754 року.У 1764 році Новослобідський козачий полк реформувався в Єлисаведградський пікінерний полк, а його територія ввійшла до складу Єлисаведградської провінції Новоросійської губернії.

   У 1769 році на території краю був поселений Молдавський гусарський полк.1775 року царський уряд наділив ці землі казенним селянам, роздав офіцерам, російським поміщикам. Більшість нижчих чинів, одержавши землю, перевезли свої сім’ї та оселились на постійне місце проживання.У 1795 році утворено Ревуцьку волость (назва походить від прізвища місцевого землевласника Ревуцького).

   На початку лютого 1918 року в Добровеличківській волості встановлено радянську владу і обрано волосний комітет. У 1918 році територію району окупували австро-німецькі війська, у серпні 1919 року волость тимчасово захопили загони Денікіна, в лютому 1920 року під натиском червоної армії ці війська залишили волость.

   З Добровеличківщиною пов’язане ім’я одного з найвідоміших діячів часів громадянської війни Нестора Махна, який неодноразово перебував на території волості із своїми загонами. У 1919 році в Добровеличківці перебував його штаб. Саме в Добровеличківці Нестор Махно видав свій наказ №1, який можна назвати спробою організації післявоєнного устрою держави.

З 3 березня 1923 року утворено Добровеличківський район з адміністративним центром у Добровеличківці Первомайського округу Одеської області.

   У 1932 році – червні 1933 років тотальний голод охопив всю територію району. Із-за погодних умов частина посівів загинула, а те, що дозріло, майже на половину залишилось не зібраним. Голодуючим селянам держава не допомогала, навпаки – забрала все до зернини. Наслідки цього були жахливі. За свідченнями очевидців голодомору в районі померло більше 3 тис. жителів. Постраждали жителі району і від сталінських репресій. Близько тисячі чоловік було репресовано, в основному, в 1937-1938 роках і реабілітовані лише в 60-х – 70-х роках ХХ ст. У 1935 році утворено Піщанобрідський і Тишківський райони.

   Період 1933-1939 років в історії району позначено реконструкцією сільськогосподарського виробництва, організаційно - господарським зміцненням колгоспів, машино-тракторних станцій, підвищенням добробуту і культурного рівня населення. Відчутно зросли виробничі потужності й технічна оснащенність залізничного вузла м. Помічної. Стало до ладу нове депо, дала перший струм Помічнянська електростанція, виросли цілі райони житлових багатоповерхових будинків.

   З 10 січня 1939 року Добровеличківський, Тишківський і Піщанобрідський райони входять до складу новоутвореної Кіровоградської області. З перших днів Великої Вітчизняної війни 12700 жителів району було мобілізовано на фронт, в м. Помічна, с. Піщаний Брід створено підпільні групи, сформовано партизанський загін ім. Ворошилова. 4 серпня 1941 року територія Добровеличківського району окупована німецькими військами.

   За роки окупації на території району фашисти знищили близько 500 мирних громадян. На каторжні роботи до Німеччини насильно були вивезені 915 молодих людей. Всього на території сучасного Добровеличківського району в роки Великої Вітчизняної війни вели боротьбу проти фашистських загарбників близько 500 партизанів та підпільників.

  19 березня 1944 року останнім населеним пунктом звільненим від фашистських загарбників на Кіровоградщині було село Перчунове Добровеличківського району.Всього за роки Великої Вітчизняної війни загинули і пропали безвісті 5093 жителів району, 6286 чоловік нагороджено орденами і медалями, серед них 6 – удостоєні звання Героїв Радянського Союзу. За часів німецької окупації народному господарству району нанесені значні збитки. Відбудова соціально-економічної сфери району відбувалася в короткий строк. Було відбудовано млини, елеватор, комунальні і побутові підприємства, проводились повоєнні декадники по відбудові і будівництву нових шкільних приміщень. В 1949 році кількість загальноосвітніх шкіл дорівнювала довоєнному часу. Зросла кількість масових бібліотек, клубів.